Cocaine FishScale Знаменск Cocaine Боливия

Эй, блэд, слышь, у меня есть история, послушай, как я закапался в приключения на свою жопу. Так вот, дело было так...

Однажды, когда я был щенок еще, бродил я по улицам своего района, и вот как только не натыкался на нелегкие ситуации. И однажды я встретил своего старого друга, который казался весьма наркоманского облика. Он выглядел точно как опийчик, знаешь, эти тонкие черты лица, взгляд потерянного в пространстве, вечно курящий марку. Так он и заговорил со мной, и ни за что не поверишь, предложил мне лучшие закладки в нашем районе.

Я, конечно же, не стал отказываться, ведь было очевидно, что это мой шанс попробовать то, о чем я только мечтал. Мы договорились встретиться на вечер в полуразрушенном заброшенном доме, чтобы он продал мне эту штуку.

И вот я туда прихожу, и вижу эту марцу, которую он держал в руках. Боже, как она блестит! Он предлагал мне попробовать немного, но я решил, что лучше было бы сохранить это на особый случай. А потом произошло то, чего я никак не ожидал.

Ты должен знать, что я учился в школе на тот момент. И вот, когда мы топали по коридору, я решил показать своим друзьям свою новую находку. Я открываю свою рюкзак и достаю этот заклятый пакетик, чтобы продемонстрировать им, что я юзаю настоящие закладки.

Ты представляешь, что произошло? Учительница увидела меня с этим пакетиком, словно она была GPS-маяком. Она подбегает и начинает орать, что у меня в руках опийчик, что я должен отдать ей все это. Я был в полном шоке, не знал, что делать.

Я пытался объяснить, что это не опий, а просто закладки, но она не слышала меня. Она просто отхватила этот маленький клочок счастья у меня из рук и ушла. Весь класс смотрел на меня, и я просто был в шоке.

Ну, а потом началась наша прогулка к принципалу, который никогда не был моим самым любимым человеком. Он злобно на меня посмотрел и сказал, что я выгляжу как полный наркоман. Я пытался снова объяснить, что это не так, но казалось, что он уже решил, что я ставлюсь каждый день.

В итоге меня отчислили из школы. Мои родители были так разочарованы, что они просто подарили мне аплодисменты. Итак, теперь я был без школы, без друзей и без своей драгоценной марцы.

Мне пришлось искать новое место, где я мог бы юзать свои закладки незаметно. И я нашел его - это был туалет. Каждый день я тащился туда, закрывался в одной из кабинок и доставал свой клочок счастья из туфли, завернутый в фольгу.

Я глубоко вдыхал этот аромат свободы, ощущая, как все проблемы исчезают. Все это происходило на фоне стуков входной двери и разговоров других наркоманов, которые также пытались справиться со своими жопными ситуациями.

Но даже в этом туалете я не могу чувствовать себя свободным. Я все время боялся, что кто-то меня заметит, и я снова попаду в какую-нибудь дерьмовую ситуацию, еще хуже, чем то, что произошло в школе. Я не хотел больше быть наркоманом комиком, который тащится в туалетах и курит закладки.

Так что я собрался, и переехал в другой город. Я начал с нуля, нашел новую школу и решил забыть обо всем прошлом. Я больше не хотел быть опийчиком, который юзает закладки и живет в своем дерьмовом мире.

И знаешь что? Я сделал это. Я стал новым человеком, который больше не связан с наркотиками. Я обрел новых друзей, новые цели и новую мечту. А весь этот наркоманский юзерский мир теперь остался где-то далеко позади.

Так вот, это моя история, как я купил кокаин, меня выгнали из школы и курил в туалете тайком. Но в конечном итоге, я выбрал новый путь, и теперь я больше не связан с этими глупыми закладками и наркотиками.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.